Здавалося б, «Білий шум» є черговим «лякаючи-розважальним» і цілком вдалою в комерційному плані (збори в прокаті це підтверджують - близько $60 млн. тільки в США) кінострічкою про зіткнення людей з надприродними силами з потойбічного світу. На такі картини в Голлівуді навіть існує деяка мода, зокрема на жанр містико-мелодраматичних тріллерів. Їх головні герої - як правило, одружені чоловіки середнього віку, раптово втративши своїх коханих, померлих чи ж загиблих в результаті нещасного випадку, знов знаходять шанс для якогось спілкування з ними за допомогою яких-небудь таємних знаків і натяків, проявів чогось загадкового і незбагненного.
Ось і Джонатан Ріверс, авторитетний агент з компанії по операціях з нерухомістю, що вдруге одружений з молодою письменницею Ганною Ріверс, яка тільки що випустила успішну книгу, виявляється перед нелегким вибором в житті, коли не тільки дізнається про досить дивну загибель своєї дружини, але і незабаром починає одержувати сигнали з того світла. Вони виникають як звукові перешкоди по радіо і на телеекранах, що відомо в науці як «феномен електронних голосів», а в ужитку називається «білим шумом». Порахувавши, що покійна Ганна волає його про допомогу, Джонатан вирішує неодмінно відгукнутися на ці тривожні благання, зовсім не усвідомлюючи, яку непоправну помилку він здійснює, йдучи на безпосередній контакт з потойбічними силами і дозволяючи їм проникнути в нашу реальність, де починають зникати зовсім різні люди.
Найпростіше було б визнати «Білий шум» ще однією варіацією на теми популярного телесеріалу «Секретні матеріали», оскільки і тут йдеться про начебто наукоподібні факти, офіційно зареєстрованих дослідниками паранормальних явищ, про що якраз повідомляється в початкових і фінальних титрах. З іншого боку, є чимала проба відшукувати в екранній роботі двох британців - сценариста Ніалла Джонсона і режисера Джефрі Сакса (дивно, але він раніше знімав переважно комедії) - вплив цілого циклу американських фільмів про тісні зв'язки із потойбічним світом: припустимо, від «Полтергейсту» Тоуба Хупера до «Шостого відчуття» М. Найта Шьямалана. А додатково в їх творі з'являється сюжетний мотив, більше властивий фантастичним стрічкам (типу «Страх.сом» Уїльяма Мелоуна) про божевільних маніяків, які нахабно і цинічно користуються перевагами новітніх способів комунікації. Якщо ще пригадати про те, що головний виконавець Майкл Китон раніше грав, окрім Бетмена, благородного рятівника людей, стає важко віддати належне певній оригінальності «Білого шуму».
Мабуть, це краще виражено в одному з рекламних слоганів нової картини: «Майже 7 мільярдів аудіо- і відеозаписуючих пристроїв знаходяться в будинках по всьому світу. Кожне з них - це портал». Під порталом тут розуміється вихід з дійсності кудись за її межі. Ідея множинності паралельних світів набуває наочного підтвердження хоч би в тому, як спочатку Реймонд Прайс, одержимий шукач контактів з померлими, сам колись отримав звісточку від сина з того світу, а потім і Джонатан Ріверс, що ніби заразився подібним фанатизмом в спілкуванні із потойбічними силами, оточують себе десятками телевізорів, комп'ютерних моніторів і звукозаписних апаратів. І реальність вже виглядає для них такою, яка дробиться на окремі зображення, що розпадається на окремі звуки і вже не рівної самої собі, а як би що складається з декількох непересічних площин. Тобто цей світ мимоволі стає паралельним - і стирається всяка межа між нашим і потойбічним, між життям і смертю.
Кінець кінцем, «Білий шум» попереджає зовсім не про те, що треба бути максимально обережними при спілкуванні з надприродним і нез'ясовним, яке у цілому ряді випадків несе людям безперечне зло, приводячи їх до великих нещасть і трагедій. Швидше, фільм свідчить про небезпеку втрати людиною відчуття реального, коли той практично перестає помічати всіх, хто поряд (чи не так віддаляється Ріверс від власного маленького сина, народженого в першому шлюбі, а його нова знайома Сера Тейт, що втратила свого коханого, вже не мислить для себе іншого життя поза «феноменом електронних голосів»). Мертві хапають живих - подібним прислів'ям слід було б перевести інше заманююче гасло фільму, по-англійськи звучне так: The dead are trying to get а hold of you.