Постановка «Шерлока Холмса» в інтепретації Гая Річі нажаль доповнила список прем’єр, з якими в Україні трохи позволікали: у нас фільм показали три тижні опісля світової прем’єри, і навіть два тижні опісля російської. Новий Шерлок Холмс обіцяв бути нетрадиційним: авантюрним, веселим, дещо комічним. Альтернативний підхід до екранізації світової класики багато кого збентежив, особливо в контексті радянської постановки «Шерлока Холмса», яка була, є і завжди буде популярною серед нас.

Так що ж такого незвичного ми отримали від Гая Річі? Так, його Шерлок Холмс насправді володіє перерахованими вище якостями. Крім того, нікуди не подівся і його доволі складний психологічний образ, що яскраво ілюструється відповідними моментами фільма. Підбір акторів і виконання ними головних ролей безумовно заслуговує похвали, як і постановка фільма вцілому. Насправді дуже вдало відтворено атмосферу того часу, красиво і реалістично показано сам Лондон. Як завжди безподобна музика Ханса Зіммера гармонійно доповнила картину. Орієнтуючись на сучасного глядача, аби дедуктивний метод не видався йому скучним, фільм доповнено і кількома суто динамічними сценами. Звичайно, це трохи не ті стереотипи, які виникають у нас в зв’язку з класичним варіантом Маслєннікова, але загалом адаптацію Шерлока Холмса під сучасного глядача можна без перебільшення назвати вдалою.

В основу нового «Шерлока Холмса» безпосередньо не лягло жодне оповідання чи повість Артура Конан Дойля – для фільма було написано оригінальний сценарій. Особисто я вважаю що це плюс, адже в такому випадку режисер не зв’язаний по руках і ногах першоджерелом, і немає жодних підстав закидати фільму невідповідність твору чи щось подібне. Нова історія додає фільму ще більше оригінальності, тим паче що в кожного читача завжди сформоване своє індивідуальне бачення прочитаного, і неспівпадіння цього бачення з баченням режисера часто псує враження. Однак сценарій для такого фільма – річ не проста і надзвичайно відповідальна. Не буду вдаватися в деталі аби не розкривати особливостей сюжету, однак хотілося б відзначити що сам сценарій картини трохи не оправдав моїх сподівань. Справа не в нестачі загадок чи дедуктивного методу: всіх вимог тут в принципі формально дотримано, однак під час перегляду трохи не вистачало тих оригінальних нестандартних ходів, з якими як правило асоціюються твори про Шерлока Холмса, і які заставили б глядача ахнути від неочікуваності та подиву. Тим не менше, дивитися всеодно доволі цікаво.

Притримавши постать професора Моріарті для продовження історії, в суперники геніальному детективу придумали лорда Блеквуда. Однак прямого протистояння героя і антигероя фактично не спостерігається в тому сенсі, що на протязі всього фільма Блеквуд цілеспрямовано діє відповідно до свого плану, і ніяких хитрих ходів особисто проти Холмса він не робить. Внаслідок цього картина зводиться радше до намагання Холмса зупинити Блеквуда, ніж до протистояння між героями в класичному розумінні цього слова. Хотілося б думати, що відносинам Шерлока Холмса з професором Моріарті в наступному фільмі буде приділено більше уваги, ніж його відносинам з лордом Блеквудом в першій частині. Крім того, цікавим має бути і фінал продовження: підуть творці фільма слідами Конан Дойля чи будуть і надалі відстоювати власні варіанти – дізнаємось на прем’єрі «Шерлока Холмса 2». Також хотілося б відзначити і наявність у фільмі кількох доволі неприємних для людського ока моментів, таких як, наприклад, відкриття труни з покійником, завдяки чому батькам варто добре зважити чи доцільно брати на перегляд малолітніх дітей.

Нова постановка безперечно вдалася. Тільки ні в якому разі не варто порівнювати її класикою Маслєннікова: фільм Гая Річі не гірший і не кращий, він просто інший. Ну а наразі набираємось терпіння і чекаємо продовження…

PDima