І ось на екранах українських кінотеатрів з’являється нова ода людському страху – фільм-катастрофа Метта Рівза «Монстро» («Cloverfield»). Ще кілька місяців тому кіномани могли спостерігати за рафінованими жахами
«Туману» Френка Дарабонта і Стівена Кінга, а тепер свіжий «Туман», але зі своєю історією.
Насправді, «Монстро» чимось нагадує «Млу». Як завжди історія починається спокійно. Нью-Йорк, Манхетен. Невелика компанія друзів відривається на вечірці у друга, котрий отримав престижну роботу в іншій країні. Все, що відбувається, один з головних героїв знімає на звичайну цифрову камеру, яка і є об’єктом зв’язку режисера і глядача. Вечірка в розпалі. Проте раптовий землетрус її обриває. Монстр заввишки з хмарочос атакує Нью-Йорк і змітає на своєму шляху все, що бачить.
Починається справжнє страхіття. Друзі в розпачі, їх охоплює жах. Виходу немає. Все місто в паніці і навіть військові нічого не знають. Купка сміливців вибігає на вулицю, втікаючи від смерті.
Дивлячись «Cloverfield» від початку до кінця сидиш в якомусь дивному напруженні: чи то фільм надто цікавий, чи то просто намагаєшся щось детально розгледіти в тій аматорській відеозйомці. Якщо взяти до уваги саме такий задум режисера, то, мабуть, це найвагоміша річ, яка відрізняє фільм від «Мли». Проте, якщо «Туман» наскрізь просякнутий психологізмом, то «Монстро» показує нам конкретні факти і дає змогу глядачеві робити висновки самому. Адже з того відео ми не можемо знати ні те, звідки взялося те жахіття, ні подальшу долю головних героїв. Є лише «гола правда», подана нам за допомогою цифрової камери. Так само як і в «Млі», коли вперше на екрані з’являється постать монстра, складається оманливе враження про недолугі спецефекти. Однак ідея фільму – не стандартне залякування глядача жахливими тварюками, а факти. В кожну мить головних героїв чекає щось страшне і непоправне і вкінці всі їхні старання вижити зводяться нанівець.
Мабуть, найголовнішою принадою фільму «Монстро» є неочікувана кінцівка. Глядач, дивлячись на страждання головних героїв, до останнього моменту вірить, що вони все ж виживуть, проте ці надії раптово обриваються і останні кадри, зняті на камеру свідчать про неминучу загибель головних героїв. Глядач залишається сидіти в кінозалі, не знаючи чому все почалося і яка ж доля інших «учасників кривавого дійства». В цілому, дивлячись «Монстро», виникає багато запитань, на яких у фільмі немає відповідей. Та зрештою, вони і не потрібні. Всі залишаться при своїй думці, трактуючи кожен момент аматорської відеозйомки по-своєму.
Юстина Дусан