Не знаю чи мали наші прокатчики уявлення про цей фільм коли вибирали для нього назву, але одне можна сказати напевне: невідомо яка назва підходить краще – наша чи оригінальна. В українському прокаті фільм вирішили назвати «Помста полеглих», натякаючи на потерпівших поразку в першій частині Обманоїдів, в той час як в оригіналі йдеться про особисту помсту головного антигероя.

До речі український дубляж другої частини в порівнянні з першою потерпів деякі зміни: Обманоїди стали Десептиконами, Бджілка став Бамблбі, Зорекрик – Старскрімом, ну і ім’я щойно згаданого головного антигероя також переклали «добуквенно» – назвали Фолленом. І хоча всі імена тепер чомусь підігнані під російський дубляж, який в інтернеті між іншим вже встигли охрестити «браком», українська звукова доріжка навряд чи в когось може викликати претензії.

«Трансформери 2» це шоу. Від першої до останньої хвилини на екрані суцільний екшн з елементами комедії. І хоча гумор в фільмі типовий американський і не завжди в кращому сенсі цього слова, зате його неймовірно багато і на прем’єрі зал аплодував разів десять. Відеоряд дуже красивий і виконаний в типовому стилі Майкла Бея: для прикладу, красиво відзняте Сонце, яке кілька разів спостерігаємо в нових «Трансформерах», характерне для багатьох фільмів цього режисера. Мабуть єдине, що можна записати в «мінус», це ті ж проблеми якими страждала і перша частина – місцями надто крупні плани і зайва дьорганина камери. Коли нам показують бої роботів часто-густо важко прослідкувати «хто кого». Місцями весь екран, грубо кажучи, закриває відзнята крупним планом груда металолома. Зображення дуже динамічне.

Роботів в фільмі маса: в той час як в першій частині їх кількість ледве перевалювала за десятку, то тут заявлено аж сорок два, при чому деякі надзвичайно вишукані і цікаві. Звичайно, ні про яке розкриття їх характерів мова не йде, та й навіть толком роздивитися зовнішність більшості навряд чи вдасться так як багато героїв буквально один-два рази мелькнули на екрані. Зато зроблена колосальна масовка. Правда тут можна спостерігати і кілька досить відвертих ляпів у відношенні до перших «Трансформерів». Сюди можна віднести, наприклад, епізодичну появу Скорпонока, який явно переніс пластичну операцію на хвості і не тільки. Особливо порадували око й декілька сцен, події яких відбувалися на Кібертроні.

Масштабність просто вражає. Вже на самому початку фільма головні герої рознесли половину Шанхая, і це ще тільки квіточки. Роботи лазять по хмарочосах, топлять авіаносці, трощать будівлі, уламки яких падають на натовп. Останні добрих півгодини нам взагалі показують повномасштабну війну, правда нажаль без тактики і стратегії. На відміну від першої частини, тут почали рахувати і кількість жертв: до семи тисяч загиблих цивільних(!).

Сюжет в фільмі, як і варто було очікувати, дещо дитячий і наївний, але, взагалі кажучи, присутній. Правда сценаристи і постановщики не стали заморочуватися деталями і звичайно залишили кілька дирок, та якщо не придивлятися і не придиратися то це простимо. У фільмі неодноразово звучать гарні пісні, оригінальна музика Стіва Яблонського хоч і не така яскрава як у першій частині, зате знову дуже приємна.

У підсумку «Трансформери 2» – це грандіозний атракціон на великому екрані, захоплююче шоу, яке затягує глядача з першої ж хвилини перегляду і не відпускає до станньої. Кіно розраховане виключно на широкий загал. Мабуть воно не сподобається цінителям серйозного кіно, які люблять побачити закручений сюжет, потужну філософію та психологічні портрети головних героїв. Але ті, що прийдуть в кінотеатр розслабитись, пожувати попкрон і просто полюбуватися битвою між гігантськими роботами, думаю в більшості залишаться задоволеними і навіть дуже. По крайній мірі прем’єрний показ фільма пройшов на славу, основній масі було цікаво і весело, а по закінченні лунали гучні аплодисменти.

PDima