З 13 грудня 2007 року в Україні прем’єра нового фільму Рідлі Скотта «Гангстер». Знаючи американського режисера і його здібності до народження шедеврів можна було б очікувати чогось кардинально нового і досі невідомого. Проте швидше за все «Гангстер» залишиться в тіні всім відомого «Хрещеного батька», зображаючи світ мафії і його «королів».

Так от, в чому полягає зацікавлення Рідлі Скотта такою тематикою. В 70-і рр. минулого століття в Америці назрівала суспільно-політична криза.
Почалася війна з В’єтнамом, в американському суспільстві народжувався бунт проти влади. Кримінал набуває в США образу буденності, навіть
пересічний громадянин озброюється до зубів, боячись за своє життя на кожному кроці. В таких умовах рівень злочинності просто зашкалює. От і засвітилася на небі зірка такого собі наркобарона Френка Лукаса.

Після смерті Френкового наставника Бубби Джонсона (який вивів Лукаса у світ «героїнового» бізнесу), хлопець задумується над своїм подальшим існуванням у такому нелегкому ередовищі. Його авторитет серед наркодільців падає до нуля, він залишається ні з чим, життя стає бідним існуванням. І от у Френковій голові зароджується глобальний план.
Хлопець добре знає, що найкращий і найчистіший героїн, який тільки існує, виробляється у В’єтнамі. Маючи зв’язки з братом колишньої дружини, який служить там, Френк бере квиток на літак, а заразом всі
свої грошенята з банку, і летить до В’єтнаму. Прилітає, бере центнер найчистішого героїну і повертається з ним до США. З цього часу починається систематичне перевезення найчистішого продукту у цинкових
трунах загиблих солдатів, яких транспортують на батьківщину. Отак живе собі Френк Лукас, заробляючи мільйон доларів в день, не бідує, але й старається жити скромно і не привертати уваги копів.

Колись вчитель Френка сказав йому, що до кожної справи потрібно відноситися з душею та серцем. От і Лукас віднісся: він випускає просто мрію кожного американського наркомана під назвою «Блакитні чари».
Продукт прекрасний, в 10 разів кращий за продукт конкурентів, але ізюм у тому, що і ціна набагато нижча. Френк Лукас стає «королем». Кожен рівняється на нього, адже він – чесна людина, люблячий син, брат і чоловік. Щонеділі ходить з мамою до церкви, веде тихий спосіб життя і нікого не ображає (крім тих, що стоять на його дорозі). От існує собі такий добрий бізнесмен і хай би існував. Що ж з того, що від наркотиків в цей час вмирають діти, підлітки, їхні матері? Найголовніше, що Френкі дає засоби для існування копам Нью-Йорка, Чикаго, Лос-Анджелеса, Сан-Франциско. Проте є одне «але»…

А це «але» постає у фільмі у вигляді Річі Роберта. Річі – хороший хлопець, чесний поліціянт і, найголовніше, борець зі злом. Інші копи з нього сміються, але він – непідкупний. Знайшовши з напарником якось машину з 1млн. доларів, він не залишає їх собі, а віддає правосуддю, де правосуддя ділить його між своїми представниками. Річі Робертс очолює команду з боротьби з наркомафією. Тут він збирає справжніх фахівців своєї справи і береться до діла. Його завдання не лякати простих озповсюджувачів наркотиків, а зловити більш «велику рибу».

Впродовж всього фільму два головних героя існують собі, не знаючи одне про одного нічогісінько. Тому в «Гангстері» паралельно йде розповідь про обох героїв: наркодилера та поліцейського. Останній хоч і
є поганим сім’янином, але є чесним копом. І от, росидівши в кінозалі дві з лишнім години, глядач аж вкінці фільму може побачити справжні «розбірки». Річі виходить на Френка за допомогою шуби. І як смішно б це не звучало, а це є так. В шубі собака зарита. Робертс ніяк не міг знайти справжнього «короля» наркомафії, адже той жив тихо-тихенько, не мав проблем із законом. Та одного разу на гучній вечірці (а точніше боксерському бою), з’являється темношкірий барон в дорожезній шубі, яку подарувала дружина. Така шуба не могла не кинутися в око, так і починається співпраця Річі та Френка.

Дивлячись «Гангстер» думаєш: «Яку роль у цьому фільмі відіграють оті всі моментні кадри, де зображені прості люди, які вмирають від передозування: ось мати лежить мертва на ліжку, а біля неї маленька дитина; а тут якийсь підліток у ванній вкотре отримує дозу… Нащо ж ті всі моменти, якщо все крутиться навколо «великої риби»?

Рідлі Скотт не обмежується лише виявленням феномена Френка Лукаса, паралельно він зображує наслідок його існування: виродження
американської нації. Десятки тисяч американців щодня помирають від наркотиків. Тому, посадивши Френка за грати, можливо, і не врятуєш тих, хто вже залежний, проте запобігти майбутнім смертям реально.

1991 року Лукас виходить з тюрми, проте без жодних засобів до існування. Така версія за фільмом, а насправді Френк на волі взявся за старе і був знову ж таки заарештований.

P.S. перший абзац статті – це лід і має бути виділений жирним шрифтом)

Юстина Дусан