Вибори – справа відповідальна та серйозна.
Хм... Та невже?
Здається, Том Доббс, „головний комік США” та герой стрічки Баррі Левінсона „Людина року” щодо цього твердження має іншу думку. І при цьому, не помиляється. Його репліка „Політика – як підгузки: необхідно часто міняти та з тієї самої причини” – мабуть, відома уже всім, і сумнівів у своїй істинності не викликає. Дебати у вигляді „дякую-мамі-татові-дружині-дочці-сину” набридли, обличчя політиків уже набили гулі на телевізійних екранах, зафарбованих то у кольори республіканців, то демократів – коротше кажучи, вибори вже втратили для обивателя якусь цікавинку, окрім тої, скільки годин цього року доведеться стояти у черзі, аби вкинути „папірець” в урну? Але цього разу на допомогу приходить нова електронна система голосування та... несподіваний випадок на комедійному шоу Тома. „Містере Доббс, а чи не хотіли б Ви балотуватися в президенти?..” Спантеличує, чи не так? Але на те Доббс і комік, щоб уміти приймати термінові рішення навіть у найнесподіваніших ситуаціях. Тож, тримайтесь за землю, любі конкуренти! На вас чекає важка артилерія жартів нижче пояса, приколів та „камінців у ваш садочок” – готуйте зброю, панове!

Що ж, іноді хочеться щоб у житті було все так, як і в кіно. Звісно, мова не про те, щоб пан Петросян змінював сферу діяльності (тут, на щастя, згадуєш, що кіно – це лише кіно...). Але от такий як Доббс нам би дійсно не завадив. Хоча деякі сумніви викликає основна тема із впровадженням під час голосування комп’ютерної програми (здається, у нашій країні, де сервери мають схильність до зависання, а у людей до виборів ставлення особливо трепетне, такий маневр не пройшов би), проте посміятися над собою ми завжди готові. І бажано, аби це не був нервовий сміх, коли на екрані з черговими палкими закликами з’являються вже майже „рідні” партійні ... обличчя, але коли й самі політики готові відкрито (а жартома – це значить відверто!) говорити про злободенні проблеми суспільства, про корупцію та... підліткове статеве життя самого майбутнього Президента.

Звісно, жарти жартами, але у стрічці не самі лиш приколи, і це втішає. Адже Президент Доббс (згадується, як Бен Стіллер жартома хотів назвати свого сина Президентом – „Погодьтесь, Президент Стіллер звучить непогано!”), так от, Президент Доббс – не просто жартівник. Як і всі коміки, він чудово розбирається в політиці, в людях, а отже, знає, чого саме потребують громадяни (і над чим саме треба посміятися)! А вибори – саме час для розваг, хіба не так? Та й творці стрічки обрали у висвітленні цього прекрасного періоду життя кожного громадянина правильний підхід. Із початком фільму, одразу налаштовуєш себе на сприйняття невгамовних жартів Робіна Вільямса (наголошую, він у цій ролі просто незрівнянний!). Але не все так просто. Баррі Левінсон не збирається займатися контрастуванням сюжету („Ось вам, глядачі: спочатку посмійтесь, а потім поговоримо серйозно!). Натомість уся стрічка ніби пронизана жартами, та водночас не втрачає зв’язку з реальністю. І в цьому, на мою думку, великий плюс! Адже після перегляду не виникає присмаку „тухлих яєць”, якогось смутку, незадоволеності („Усе так цікаво починалося, а закінчилося знову усілякими „дякую-мамі-татові-сусудці-песику”! і т.п.”). Звісно, репліки героїні Лори Лінней на кшталт „Тебе обрано Президентом помилково! З Днем Подяки...” і справді звучать дещо сумно, проте, на щастя, усі ці „серйозності” забуваються, коли „на сцені” з’являється герой Робіна Вільямса. А тоді ми й самі готові сміятися над власним, часом аж занадто „дорослим” життям...

Серйозний жартівник чи то політик-веселун – обирайте, що більше подобається. Обирайте?.. От і проговорилася... А мені ж забороняли агітацію! Але ні, не втримаюсь! Голосуймо за Доббса! Підтримаймо чесного, відвертого кандидата! Не зважайте, що його агіт-виступи скоріше схожі на концертні шоу, а в Конгрес він може з’явитися в костюмі Джорджа Вашингтона – усе це лише прозорий погляд на по-справжньому смішні „серйозності”. Принаймні, у жартах є хоч частка правди.

Jane