Якщо ви думаєте, що „Сіріана” – це черговий блокбастер на тему американської всемогутності, то ви помиляєтесь. При чому, глибоко помиляєтесь. І, насправді, все з точністю до навпаки. „Сіріана” про те, як продаючи нафту, купують владу, а втрачаючи близьку людину, заробляють великі гроші. „Сіріана” – це (на „слензі” ЦРУ) вороже настроєні проти США країни Близького Сходу. І тепер ми знаємо, чому все саме так.

У той час, коли досвідчений агент ЦРУ Роберт Баєр (Джордж Клуні) починає по-справжньому усвідомлювати темну сторону своєї роботи, коли аналітик-економіст з питань енергетики Браян Вудмен (Метт Деймон) переживає тяжку сімейну трагедію, коли найнятий для розслідування загадкового злиття двох нафтовий компаній адвокат Беннетт Холідей (Джеффрі Райт) опиняється перед вибором між інтересами замовника та власними моральними принципами, молодий пакистанець (Мазар Мунір) вже не вагається, замислюючись над тим, якою буде його смерть. Усі вони – частина складного механізму, однієї великої машини. Усі вони – часточки мозаїки нашого світу, елементи бездоганної системи, яка працює без збоїв. Адже все в світі взаємопов’язане.

Не дивно, що саме цю тезу творці „Сіріана” взяли в основу своєї стрічки. Вони змогли показати у фільмі дивовижний зв’язок між усім, що є на Землі. І саме таким чином переплітаються й усі сюжетні лінії стрічки: розбігаючись, перетинаючись, віддаляючись, але в кінці знову сходячись в один неймовірний енергетичний спалах, що не дозволяє глядачам відірвати очей від кіноекрану. І в цьому магія цієї стрічки. Можна згадати і жахливу сцену катувань трохи підстаркуватого та доволі огрядного агента ЦРУ (спеціально для цієї ролі Джордж Клуні набрав вагу!), таке, справді, швидко не забувається. Або такі дивні, і такі загадкові, але водночас прості слова „Ви – канадець...” Здається, у фільмі є все, чим можна захопити глядача: цікавий, хоча й доволі складний та заплутаний сюжет, захоплююча інтрига, прекрасний акторський склад (у Джорджа Клуні, наприклад, за роль у „Сіріані” вже дві почесні нагороди – BAFTA та Золотий Глобус – плюс номінація на Оскар!)... І цей фільм по-справжньому захоплює. Він проводить глядача від бідних поселень робітників-емігрантів до „вичищених” приймалень Білого дому, від багатств та розкоші до страждань та болю. Стрічка за автобіографічною книгою самого Роберта Баєра з досить довгою назвою „Не бачу зла: правдива історія відданого солдата на війні ЦРУ з тероризмом” таки змушує замислитись: а хто насправді правий і хто винен? Чи потрібен Сходу Захід і для чого Заходу Схід? Чи справді корупція – то запорука розвитку могутньої демократичної держави, як стверджує один з героїв стрічки? І де, врешті-решт, справедливість?.. Фільм ставить перед нами багато питань. Але чи є на них відповіді?..

Jane