Її звали Віра, а його - Олександр Іванович Ларічев. Вона була білява красуня, а він - командир Червоної Армії і орденоносець.
Їй ще не було вісімнадцяти, а йому вже було за тридцять. Вона ще не знала, що таке любов, а у нього вже була дружина, з якою він розвівся так само чітко і швидко, по-військовому, як зробив пропозицію Вірочці.
Вона чекала принца на білому коні, а він - чергового призначення.
Двоє людей вирішили поєднати свої долі. Вони ще не знали, що їх чекає попереду.